Минулої неділі київський «Сокіл» на своєму льоду переміг гродненський «Нєман». Наші хокеїсти розібралися з білоруськими гостями доволі впевнено. Рахунок  матчу 6:2 на користь «Сокола». Гра була яскравою, голи ефектними, київський хокейний клуб взагалі показав себе з найкращого боку.

Але тут про інше.

В «Нємані» нині виступають декілька українських хокеїстів. Один з них – Олександр Бобкін. Цього нападника київські шанувальники хокею знають і (принаймні так прийнято говорити, чому не знаю) дуже люблять. Не подумайте, що я маю щось проти Саші. Зовсім - ні. Якщо говорити про хокей, то мені він також подобається. Бобкін не раз і не два радував нас ефектними діями на майданчику, він справді хороший гравець. Втім, сміливо можу сказати, що мені подобаються всі люди, які грають в хокей. Ще раз підкреслю – їхнє вміння грати в хокей! Це дуже складний вид спорту, тому той хто бодай на якомусь більш-менш серйозному рівні ставав на ковзани, брав у руки ключку та ганяв шайбу для мене є прикладом достойного атлета. Бобкін минулої неділі неприємно вразив мене…

Усі знають про складні стосунки Олександра Бобкіна з головним тренером «Сокола» Олександром Юрійовичем Сеукандом. У київській команді Саша не отримував достатньої кількості ігрового часу. Бувало, що Сеуканд взагалі не включав Бобкіна у заявку на матч, бувало таке часто… Керманич хокейного чемпіона України аргументував такі свої дії по-різному. Сеуканд згадував і про недостатню дисципліну Бобкіна, про його надмірну вагу (про вагу Олександр Юрійович згадував особливо часто), про конкуренцію в команді, яку Бобкін не витримує.

Ставлення до Олександра Юрійовича у кожного вболівальника «Сокола» своє. Хтось  його просто не любить, хтось називає непрофесіоналом, а хтось вважає, що кращого за нього тренера у вітчизняному хокеї немає. Як на мене, кожна хокейна людина України має право на свою думку з цього приводу. Особисто я вважаю, що претензії в бік Сеуканда лунають виключно через загальний катастрофічний стан українського хокею. Олександр Юрійович уже настільки довго працює, що народ просто не знає кого ще звинуватити в тому, що молодих хокеїстів немає, що арени не будують, що збірна та «Сокіл» подекуди грають погано. Зрозуміло, що за результати відповідає тренер – це абсолютно справедливо. Але, здається, що якби ми мали не один по-справжньому професіональний клуб і не перебували б постійно на межі хокейного колапсу, нашарування злості у ставленні до Сеуканда було б значно менше.

Отож, повертаюся до Бобкіна! Винен Сеуканд у тому, що Саша зараз грає не в «Соколі»? Чи справедливо він не бачив в цьому нападнику основного гравця київської команди? Не знаю. Але схиляюся до того, що у «Соколі» багато інших класних форвардів і Бобкіну просто не вистачило місця. Втім, повертаючись до недільного поєдинку «Сокіл»-«Нєман», спадає на думку, що, можливо, причина інша. Мені завжди здавалося, що в Олександра Бобкіна складний характер. Він неодноразово, коли отримував місце в складі «Сокола», порушував правила у абсолютно простих ситуаціях і залишав команду в меншості. Одного разу він навіть загубив шайбу під час виконання післяматчевого штрафного кидка (якщо не помиляюся, під час передсезонного матчу минулого року) – це, можливо, було випадковістю, а, можливо, і наслідком недостатньої концентрації.    

В неділю прихильників в Олександра Бобкіна, принаймні серед тих хто побував на матчі з «Нєманом», поменшало. В одному з ігрових епізодів з вини Саші ледь не поповнився і без того надмірно завантажений лазарет «Сокола». Бобкін штовхнув у спину захисника киян Юрія Наваренка. Все б нічого, але Наваренко саме опустив голову і полетів обличчям в борт! Ситуація була дуже небезпечною для здоров’я Юри… Наваренко, отямившись побіг карати Бобкіна, але побитися з Олександром Юрію так і не вдалося – розборонили судді та інші хокеїсти. Втім, на словах Наваренко про свою образу висловився дуже красномовно та вичерпно. Був в матчі «Сокіл»-«Нєман» ще один знаковий стик – інший екс-нападник киян Артем Бондарєв провів силовий прийом проти Дениса Ісаєнка, за що сам Ісаєнко та Роман Сальников потім суперника трошечки поскубли – але тут все більш-менш зрозуміло. Прийом з боку Бондарєва, імовірніше за все, був чистим. Думаю, що Ісаєнко та Сальников просто вирішили провчити Артема і збити його запал. А от Бобкін бачив, що Наваренко не готовий до силової боротьби!

Намагатися виправдати дії Олександра його бажанням перемогти колишню команду навіть не буду. Доводь грою! Закидай шайби, роби гольові паси! Покажи Сеуканду, що він помилявся щодо тебе! Нехай публіка на трибунах побачить тебе в усій красі! Твої колишні партнери не винні, що ти не закріпився в команді…

P. S.
Під час тренувального збору збірної України напередодні першодивізіонного чемпіонату світу в Японії (було це навесні 2008 року) Бобкін якось не зовсім правильно пішов у стик з Олегом Благим. Діло було в броварському «Терміналі». Пересвідчитись, що Олександр зіграв грубо дозволила реакція на епізод самого Благого. Хлопці ледь не побилися по-справжньому! А чемпіонат світу-2006 у «Вищому дивізіоні» як не згадати?! В матчі з Росією Бобкін завдав важкої травми Алєксандру Харітонову… Сподіваюся, дуже сподіваюся, що Саша випадково фігурував у кожній з цих історій. Що він ненавмисно жорстко грав проти суперників. Але систематичність повторення подібних ситуацій за участі Бобкіна насторожує. Будемо вірити, що дарма…