У Берліні закінчився чемпіонат світу з легкої атлетики. Збірна України за дев’ять змагальних днів не здобула жодної медалі. Таке з нашими атлетами сталося вперше! У вітчизняній «Федерації легкої атлетики», мабуть, уже думають що ж робити і кого вважати винним у цій невдачі.

Президент «ФЛАУ» прославлений у минулому спринтер Валерій Борзов свою оцінку виступам українців у Берліні вже дав. На думку Валерія Пилиповича більшість наших спортсменів в Німеччині навіть не наблизилися до своїх особистих кращих результатів! Тут не йдеться про розпач через відсутність медалей – мова про те, що наші збірники виступили гірше своїх можливостей через банальну неготовність до відповідального старту. Українських легкоатлетів не вивели на пік форми напередодні головних змагань постолімпійського сезону. Валерій Борзов вважає, що злий жарт з нашими спортсменами зіграв той факт, що кожен з них готувався не за загальною централізованою тренувальною програмою, а лише з особистим тренером. Офіційну оцінку результатам світової першості у Берліні дадуть на найближчому засіданні виконавчого комітету «ФЛАУ». Після цього ми зможемо отримати ґрунтовні роз’яснення фахівців щодо результатів німецького вояжу українських легкоатлетів.

Ми мали право сподіватися на нагороди, адже за словами головного тренера нашої команди, Олександра Апайчева, в Німеччину поїхали абсолютно всі найсильніші на сьогодні спортсмени (такі зірки як Іван Гешко /1500 м/, Денис Юрченко /жердина/, Олена Красовська /100 м з бар’єрами/ участі в чемпіонаті світу не брали через травми). Отож, пропоную ще раз згадати усі перипетії берлінського чемпіонату світу в контексті виступу на ньому збірної України.

День 1

Чоловіче ядро (кваліфікація). У цьому виді ми не були представленні. Досягнення олімпійського чемпіона Афін Юрія Білонога у нас ще ніхто не забув, але гідних наступників його слави в Україні поки що немає. Сам Юрій ще не оголошував про закінчення спортивної кар’єри, але і він не поїхав на чемпіонат світу-2009.

Жіноче багатоборство. В перший день чемпіонату в Берліні розпочалися змагання для наших семиборок. Україну представляли олімпійська чемпіонка Пекіна Наталя Добринська, Ганна Мельниченко та Людмила Йосипенко. Після чотирьох видів (100 метрів з бар’єрами, висота, ядро і 200 метрів) Добринська (3817 очок) була другою, Йосипенко (3806) – четвертою, а Мельниченко (3796) посідала п’яту сходинку. Наші дівчата боролися за медалі!

Жіночі 3000 метрів з перешкодами (попередні забіги). Україна не представлена.

Жіночий потрійний стрибок (кваліфікація). Усі три наші спортсменки не змогли подолати сито кваліфікації. Перший день змагань одразу став останнім для Лілії Кулик (13.41), Світлани Мамєєвої (13.92) та Наталі Ястребової (13.74). Нагадаю, що світовий рекорд в жіночому потрійному (15 метрів 50 сантиметрів) належить нашій Інессі Кравець і тримається це досягнення аж з 1995 року!

Чоловічі 100 метрів (попередні забіги). Українці в цьому виді програми чемпіонату світу участі не брали.

Чоловічий молот (кваліфікація). Тут виступали два українці Артем Рубанко (69.81) і Олексій Сокирський (72.56). Подолати кваліфікацію вони не зуміли. Ця дисципліна також є знаковою для України. Вже далекого 1986 року наш Юрій Седих встановив світовий рекорд, який тримається і донині – 86 метрів 74 сантиметри.

Чоловіча ходьба на 20 кілометрів (ФІНАЛ). У першому берлінському фіналі виступав один українець. Руслан Дмитренко (1:27:01) фінішував на 33 місці.

Жіночі 400 метрів (попередні забіги). Українки не стартували.

Чоловічі 1500 метрів (попередні забіги). За відсутності Івана Гешка Україну ніхто не представляв.

Жіноча жердина (кваліфікація). Без України.

Жіночі 10000 метрів (ФІНАЛ). Україну ніхто не представляв.

Чоловічі 400 метрів з бар’єрами (попередні забіги). Станіслав Мельников (50.41) далі не пройшов.

День 2

Жіноче ядро (кваліфікація). Без нас.

Жіночі 800 метрів (попередні забіги). Наша Юлія Кревсун (2:02.20) з найкращим часом пройшла до наступного раунду. Тетяна Петлюк (2:02.87) почин своєї партнерки по збірній підтримала і також пробилася далі. А от Наталя Лупу (2:06.74) свої виступи на чемпіонаті світу закінчила.

Жіночий спис (кваліфікація). Віра Ребрик (59.70) подолала кваліфікацію.

Чоловічі 3000 метрів з перешкодами (попередні забіги). Українців не було.

Жіночі 100 метрів (попередні забіги). Наталя Погребняк (11:54) пройшла далі.

Жіноча ходьба на 20 кілометрів (ФІНАЛ). Ольга Яковенко (1:45:55) стала передостанньою з числа спортсменок, які фінішували. В активі українки 36 місце.

Жіночі 100 метрів (чвертьфінали). На цій стадії Наталя Погребняк (11:49) зупинилася.

Чоловічий потрійний стрибок (кваліфікація). Як і у жінок усі наші спортсмени-чоловіки закінчили змагання в кваліфікації: Микола Саволайнен (16.72), Віктор Ястребов (16.31), Євген Семененко (16.54).

Жіноче багатоборство. Тут усе для нас закінчилося невдало. Усі три українки посіли місця одна за одною. Наші дівчата увійшли в шістку кращих семиборок планети! Втім, жодної медалі наша збірна не отримала, адже Добринська (6444), Йосипенко (6416) і Мельниченко (6414) завоювали 4, 5 і 6 позиції відповідно.

День 3

Жіночі 400 метрів з бар’єрами (попередні забіги). Анастасія Рабченюк (55.63) пройшла далі. Ганна Тітімець (58.22) – ні.

Жіночі 800 метрів (півфінали). Юлія Кревсун (1:59.38) із третім часом пройшла до фіналу. А от Тетяні Петлюк (2:00.90) не пощастило, вона нагоду поборотися за медалі втратила.

День 4

Чоловічі 200 метрів (попередні забіги). Ігор Бодров (21.00) далі не пройшов.

Чоловічий диск (кваліфікація). Олексій Семенов (58.78) та Іван Гришин (59.93) далі цього етапу не пробилися.

Жіночі стрибки у висоту (кваліфікація). Єдина представниця України Віта Паламар (1.89) далі не пройшла.

Чоловічі 400 метрів (попередні забіги). Без наших.

Жіночі 1500 метрів (попередні забіги). Срібна призерка Олімпіади в Пекіні Ірина Ліщинська (4:08.95) і Анна Міщенко (4:09.26) проторували собі шлях до наступної стадії змагань. Для Тамари Твердоступ (4:13.36) все закінчилося в попередніх забігах.

100 метрів з бар’єрами (попередні забіги). Українки не виступали.

Жіночий спис (ФІНАЛ). Віра Ребрик (58.25), показавши гірший за кваліфікаційний результат, посіла підсумкове 9 місце в світі! Дуже хороший результат для нашої 20-тирічної спортсменки.

Жіночі 400 метрів з бар’єрами (півфінали). Анастасія Рабченюк (54.49) пробилася до фіналу!

День 5

Чоловіче багатоборство. Наш Олексій Касьянов (4555) післі п’яти видів першого дня змагань десятиборців був лідером! Євген Нікітін (3996) посідав 24 місце.

Жіночий диск (кваліфікація). Катерина Карсак (56.79), бронзова призерка олімпійських ігор в Пекіні Олена Антонова (54.28) і Наталя Семенова (не вийшла на старт) кваліфікацію подолати не зуміли.

Жіночі 5000 метрів (попередні забіги). Україна не представлена.

Чоловічі стрибки у висоту (кваліфікація). Усі наші спортсмени чемпіон світу-2005 Юрій Кримаренко (2.24), Віктор Шаповал (2.20) та Андрій Проценко (2.20) кваліфікацію не пройшли.

110 метрів з бар’єрами (попередні забіги). Сергій Демидюк (13.71) далі не пройшов.

Жіночі 200 метрів (попередні забіги). Єдина українка заявлена для участі в змаганнях Єлизавета Бризгіна не стартувала.

Жіночі 800 метрів (ФІНАЛ). Юлії Кревсун (1:58.00) зовсім трохи не вистачило аби взяти медаль! Українка стала четвертою, але! Чемпіонат світу уже закінчився, а ми все ще сподіваємось на бронзову нагороду Кревсун. Справа в тім, що переможниця забігу на 800 метрів представниця ПАР Кастер Семеня проходитиме гендерний тест, адже багато хто засумнівався у її належності до прекрасної половини людства. Якщо виявиться, що Семеня таки не жінка – Юлія Кревсун отримає берлінську «бронзу».

День 6

Чоловіча жердина (кваліфікація). Поки ми ще чекаємо на появу нащадків слави Сергія Бубки, світовий рекорд якого 6.14 встановлений 1994 року тримається і до нині! У Берліні Максим Мазурик (5.65) подолав кваліфікацію. Денис Федас (5.25) таким здобутком похвалитися не може.

Чоловічі 800 метрів (попередні забіги). Наших не було.

Жіночий молот (кваліфікація). Ірина Секачова (66.69), Наталя Золотухіна (65.95) і Ірина Новожилова (64.90) не подолали кваліфікацію.

Чоловічі стрибки у довжину (кваліфікація). Усі наші Віктор Кузнецов (7.98), Олексій Лукашевич (7.87) і Андрій Макарчев (7.87) зупинилися в кваліфікації.

Чоловічі 5000 метрів (попередні забіги). Українці не бігли.

Жіночі 400 метрів з бар’єрами (ФІНАЛ). Анастасія Рабченюк (54.78) фінішувала сьомою.

Чоловіче багатоборство. Олексій Касьянов (8479) у підсумку став четвертим в змаганнях десятиборців. Євген Нікітін (7710) посів 28 місце.

День 7

Чоловіча ходьба на 50 кілометрів (ФІНАЛ). Олексій Шелест (3:54:03) з особистим рекордом посів почесне 16 місце в світі!

Чоловічий спис (кваліфікація). Роман Авраменко (77.44) і Олександр П’ятниця (76.13) далі кваліфікації пройти не змогли.

Жіночі стрибки в довжину (кваліфікація). Всі наші знову не пройшли кваліфікацію: Вікторія Рибалко (6.40), Наталя Добринська (спробувала свої сили і тут, 6.38), Вікторія Молчанова (6.29).

Чоловіча естафета 4Х100 метрів (попередні забіги). Українці не виступали.

Жіночі 1500 метрів (півфінали). Анна Міщенко (4:11.02) і Ірина Ліщинська (не фінішувала) до фіналу не пройшли.

День 8

Чоловічий марафон (ФІНАЛ). Українців не було.

Жіноча естафета 4Х100 метрів (попередні забіги). Україна (43.77) далі не пройшла.

Чоловіча жердина (ФІНАЛ). Максим Мазурик (5.75) став четвертим на планеті!

Чоловіча естафета 4Х400 метрів (попередні забіги). Без нас.

Жіноча естафета 4Х400 метрів (попередні забіги). Україна (3:30.76) далі не пройшла.

День 9

Жіночий марафон (ФІНАЛ). Без представників України.

Отже, всі результати наших в Берліні до вашої уваги. Медалей ми не здобули (хоча залишається мізерна надія на те, що Юлія Кревсун таки отримає бронзову нагороду), але не це є найстрашнішим. Потенціал в нас є і це факт. Можна багато говорити про те, що ми не дорахувалися в рядах нашої команди декількох зіркових спортсменів, що багато молодих брали участь в змаганнях… Все це, звісно, аргументи. Та ще й рік післяолімпійський і атлети не форсують свою підготовку. Про увагу держави говорити вже набридло. Не лише «королева спорту» хотіла б аби про неї частіше згадували… Особливо в нас (окрім фахівців, які ще переймаються національною ідеєю та проблемою захисту честі українського прапора) ніхто й не перейметься результатами виступів збірної з легкої атлетики. Ми вже звикли, що на чемпіонатах України на трибунах сидять переважно тренери, родичі та друзі спортсменів. ЗМІ легкоатлетів згадують тільки тоді, коли відбувається якась значна подія – хтось виграє щось на Олімпіаді чи світовій першості. Прекрасно, що перемоги ці є. Але, як на мене, вони є все ж таки не завдяки якійсь загальнонаціональній програмі розвитку та популяризації легкої атлетики. Просто ми маємо досить талановитих і навіть геніальних спортсменів та тренерів, які рано чи пізно досягають вершини. Ці люди приходять до тріумфу завдяки власній титанічній роботі та бажанню довести, що усі найнесприятливіші обставини можна подолати.

У Берліні наших успіхів ми не побачили. Зате бодай по одній медалі завоювали легкоатлети з Туреччини, Румунії, Мексики, Канади, Кіпру, Ірландії та Еритреї. Не подумайте, що я не поважаю спортсменів з цих країн! Це не так! Просто ми маємо знати, що в загальнокомандному заліку світової першості ми програли і таким збірним. За великим рахунком, ми заслужили такий результат. Принаймні своєю загальнонаціональною байдужістю. Звинувачувати у чомусь спортсменів сьогодні справа дуже невдячна. Ми не хотіли вигравати, не вболівали всім серцем, а спортивна справедливість існує. Спорт не пробачає халатного та байдужого ставлення до себе. Поки зацікавленими у процесі підкорення світових легкоатлетичних вершин залишатимуться власне самі українські спортсмени та їхні тренери, по-справжньому хвилюватися через відсутність медалей також головним чином будуть вони. Така вона неприємна, але дуже наша РЕАЛЬНІСТЬ. Затуркане суспільство споживачів думає лише про матеріальне. Та і не його у тім вина. В черговий святковий день, в чергову річницю Незалежності ми знову почули купу брехні з головної трибуни країни. Втім, це була навіть не брехня, а самообман нашої головної людини, яка мала щось говорити і проговорила текст, який хтось так старанно, але абсолютно бездумно написав… В нас все добре. Як виявилося… Ми боїмося говорити, що проблеми таки є. І поки ми дуритимемо себе навіть тоді, коли йдеться про наші долі, долі наших рідних і т. д., ми нічого не матимемо. Про які медалі якогось там чемпіонату світу з легкої атлетики хтось думатиме в такій країні?! Ці медалі в масштабах України нікому по-справжньому не потрібні (окрім самих спортсменів). Футбол нам вдається обдурити купою легіонерів та невиправдано гігантськими капіталовкладеннями. Футбол просто змушений віддячувати нам бодай якимись успіхами, які ми банально купуємо у спортивної долі! А от на видах куди не течуть шалені кошти та змагаються самі українці спортивна справедливість останніми роками відіграється на Україні сповна (постійно мучаться плавці, про волейбол ми уже взагалі нічого не чуємо, десь там губиться і гандбол, баскетболісти на жилах виривають право залишитися серед європейської еліти, легка атлетика в Берліні також отримала болючого удару по своїй репутації, а ще є дуже проблемні академічне веслування, фігурне катання, хокей, спортивна гімнастика…).